Українські
Січові Стрільці
Коли почалася перша світова війна, створена з усіх українських партій Головна
Українська Рада у Львові 3 серпня 1914 року видала маніфест, який закликав
підтримати Австрію в її боротьбі з Росією, бо, мовляв, перемога над царським
деспотизмом принесе українцям визволення. Головна Українська Рада закликала
всіх українських юнаків, зголоситися і стати в ряди українських січових
стрільців... “Нехай же через весь край котиться наш поклик! Нехай пориває до
бою всіх і тисячі нехай стануть в ряди українських січових стрільців!” Безпосередньо
організацією українського легіону Головна Українська Рада доручила Бойовій
управі в складі: Т. Рожанковського,
Д.Катамая (родом з Ямниці), М. Волошина, М. Геника (суддя з Печеніжина),
К.Трильовського, С. Шухевич, Д. Вітовського. На місцях організацією
добровольців займалис я: в Богоридчанськім повіті адвокат Михайло Новаковський,
у Калузькім – лікар Іван Куровець, на Гуцульщині посол до сейму Петро Шекерик,
син Івана Франка. В результаті цих заходів зголосилося майже 28 тисяч
добровольців, переважно гімназистів, синів ремісників, селян. На збірний пункт
у м. Стрий прибуло 10 тисяч добровольців, але з них лише 2500 було зараховано
до легіону, а решта розчарованих юнаків змушена була повернутись додому. Перед
загрозою розпуску українського легіону добровольці вимушені були прийняти
присягу на вірність Австрії.
Уряд не дбав і про належне обмундирування та озброєння добровольців.
На вимогу Бойової Управи УСС, до якої входили М. Галушинський – колишній директор
Рогатинської гімназії, К. Трильовський та інші, австрійська військова влада
мала звільнити із своїх рядів 100 старшин для служби в УСС, але відпустила
тільки 20. Серед яких був Д. Вітовський, який згодом став ідеологом стрілецтва.
Перші бої УСС з царськими військами проходили на Закарпатті, а потім, в районі
стрия. В боях за гору Маківку загинуло 47 стрільців, серед них – Ганущак Ілько,
Григорчук Юрко з Корнича, Грищак Ілько, формуляк Дмитро з Балинець, Лаврук Іван
з Княж двора, Савчук Дмитро з Отинії. 76 було поранено, багато потрапило в
полон. За іншими даними було вбито 42 і поранено 83 стрільці. В боях за Болехів
у травні 1915 р. полягло 15, поранено 50, полонено 150 чоловік. 27 червня 1915
року сотня Д. Вітовського ввійшла до Галича і підняла в колишній княжій столиці
синьо-жовтий прапор. В боях на околиці Галича стрільці понесли такі втрати: 10
вбитих, 30 ранених і 27 полонених. В жовтні 1915 року в боях за Се маківці
брали участь сотні отаманів Горука і Вітовського, прославився тут і П. Франко.
Загинуло в цьому бою 49 стрільців, 168 поранено і 157 попало в полон. Лише
після двох років війни стрільцям було дозволено носити українські однострої і
відзнаки.