Життєпис Івана Балюка

Іван Балюк народився 15 березня 1894 року в Трибухівцях Бучацького району, Тернопільської області. Був селянським сином. До гімназії ходив у Бучачі. В молодших класах не звертав на себе уваги, а підростаючи все більше тягнувся до знань. Оскільки до гімназії доводилось ходити за шість кілометрів, у шостому класі хлопчину взяли до бурси. Бурська атмосфера була для нього вбивчою, тому наступного року він знову почав ходити до гімназії. Ці походи були для нього наймилішими. Гімназію Іван Балюк закінчив у 1914 році, напередодні І світової війни. 28 липня вибухнула І світова війна. 7 серпня Головна Українська Рада (ГУР) виступила із закликом до галичан створювати військо Ураїнських Січових Стрільців. Серед перших добровольців був Іван Балюк. Документація свідчить, що до УСС він записався 10 серпня.У бою під Заваловим 27 серпня 2015 року воїна і поета не стало…Він був двадцятиоднорічним.

До сьогодні збереглася хата, в якій народився і виріс Іван Балюк, а неподалік і тепер проживає його племінниця Марія Балюк. В її пам’яті збереглися цікаві спогади про самого І. Балюка, зокрема його навчання в Бучацькій гімназії.

Племінниця Балюка Марія згадує: вчився Іван в Бучацькій гімназії дуже добре. Був головою драгоманівського гуртка. Цей гурток був одним з найдіяльніших в Галичині. Його головне завдання – спрямування реакції на шовіністичний режим директора гімназії поляка Франца Зиха. Він разом із шовіністами-вчителями переслідували, зневажали і винищували українську молодь.

У 1900 році головою гуртка був Осип Назарук, а в 1912-14 рр. Іван Балюк. Олекса Кузів, який вчився разом з І. Балюком у гімназії, згодом писав: «Було в нім щось, що мимоволі накидувалось усім, підносило його понад усіх і ставило його в осередку кожного прояву життя. Всі шкільні товариші, не тільки ті, українці, гуртувалися коло його… і кожен з них уважав за честь собі з ним розмовляти…У класі як відповідав, всіх очі звертались на нього і в напруженню ловили кожне його слово. В українсько-німецьких вправах визначався як незвичайний стиліст.

Із шкільних предметів найбільше Івана захоплювала астрономія. Мрією його було вивчати цю науку в Гринвічі. Тому почав опановувати англійську мову і досить скоро вивчив її. Навіть почав перекладати англійську поезію українською мовою.

“І не тільки на науковому полі вибивався понад усіх, – відзначав Олекса Кузів, але також і в громадському житті брав визначну участь”. Ще якось учень VІІІ кляси їздив по селах з відчитами з історії України і старався в той спосіб причинити до зародження полонізації наших сіл.

Балюк відразу будив до себе повне довір’я. Високого зросту, добре збудований, з ясним волоссям і синіми, завжди замріяними очима, що глибоко осаджені під високим чолом.

Улюбленим учителем Івана Балюка в гімназії був професор Платон Лушпінський. Їх часто можна було бачити вдвох. І, безперечно, мудрий навчитель мав значний вплив на учня. Гімназію Іван Балюк закінчив у 1914-му, напередодні першої світової війни. Мав цікаві плани: «Цілий повіт мусимо зорганізувати. Відживити «Просвіти», нові позакладати, хлопців у Січі згуртувати. Думаю, що знайдеться гурток товаришів, які при добрій охоті займуться сею справою».

Головою новоствореного гуртка, який мав ширити Бучацьким повітом ідеї освіти і національного відродження, обрали Івана Балюка, хоча він був далеко не найстарший за віком. І за програму гуртка прийняли ту, яку запропонував Іван Балюк.

Та планам його не суджено було збутися. 28 липня вибухнула перша світова війна…